La Somnambule funambule

Markiyan Yakubyak, traducteur de la "Somnambule funambule" en ukrainien écrit: "En 2017, pendant mon stage de traduction en France, j'étais à la recherche de nouveautés de littérature française contemporaine dignes de traduction en ukrainien. Irène Krechenko (Ukrainienne habitant à Paris) m'a proposé de lire le roman de Max Milan « La Somnambule funambule ». Cette oeuvre m'a impressionné tout de suite par sa valeur littéraire, car j'y ai vu trois styles unis – du Balzac /réalisme critique/, du Hugo /moralité/, du George Sand /idéalisme/, son écriture s'y exprimant par un langage proche de la jeunesse actuelle et correspondant aux normes de la composition romanesque /chapitres concis et logiques, style vif/. Il y a aussi le discours indirect libre /qui exprime la mentalité et la psychologie du personnage.
En même temps il s'agissait de l'héroïne – une jeune étudiante ukrainienne qui faisait ses études à la Sorbonne. Pour moi c'était important parce que la littérature française parle très rarement des Ukrainiens et de l'Ukraine. On peut mentionner des écrits de Mérimée, de Hetzel, De Voltaire, de Hugo. Que je sache.
J'ai toujours voulu découvrir aux lecteurs français l'existence de ma patrie bien aimée cachée par différents occupants, surtout la Russie tsariste et soviétique. Dans ce cas, j'ai trouvé un jeune écrivain français connaissant le thème. Heureusement. Ça tombe bien, car il parle aussi de la guerre actuelle en Ukraine.
En outre, j'ai imaginé que cette oeuvre se prêtait à l'écranisation. Bonne route. J'espère voir chez nous Max Milan pour le saluer."
Про роман Макса Мілана «Лунатка на дахах Парижа» /видавництво «Апрірорі», Львів : 2020/.
2017 року під час мого перекладацького стажування у Франції я шукав новинки французької літератури, гідної перекладу українською. Ірина Крищенко /українка, що проживала у Парижі в цей час/ запропонувала мені прочитати роман Макса Мілана «La Somnambule funambule » /в перекладі за згоди автора назва роману – «Лунатка на дахах Парижа»/. Цей твір відразу вразив мене високою літературною майстерністю, бо в ньому я побачив три стилі як єдність – критичний реалізм Бальзака, моральність Віктора Гюго та ідеалізм Жорж Санд. Для прози цього роману характерна також мова сучасної молоді та відповідність композиційним нормам /стислі й логічні розділи, жвавий стиль/. Тут також знаходимо так званий прямий непрямий дискурс /він виражає ментальність і психологію персонажів/.
Водночас йшлося про героїню – юну українку, що навчалася в Сорбонні. Для мене це важливо, бо французька художня література в рідкісних випадках згадує українців та Україну. Можна назвати хіба твори Боплана, Меріме, Етцеля, Вольтера, Гюго. Та й годі. Я завжди намагався познайомити французького читача з моєю коханою батьківщиною, прихованою від світу багатьма окупантами, зокрема Росією царською чи радянською. У цьому випадку я натрапив на сучасного молодого французького автора з його адекватним сприйманням України. На щастя. Цей роман актуальний, бо в ньому зокрема звертається увага на війну, яка зараз точиться в Україні.
Крім цього, я уявив собі можливість екранізації цього твору. В щасливу путь. Сподіваюся, ми зустрінемо Макса Мілана в нас і гідно привітаємо.

Message publié par Iryna Kreshchenko à propos de la traduction de la "Somnambule funambule" en langue ukrainienne par Markiyan Yakubyak: "Il semblait que ce n'était qu'une rencontre... l'une parmi d'autres... dans un café de Paris confortable... où je voulais rencontrer le traducteur de Lviv et l'écrivain parisien qui a écrit l'incroyable '' La Somnambule funambule '' /" Lunatka sur le les toits de Paris ", où il a décrit de manière crédible ce que ressentent la plupart des personnes d'origine slave, qui pour celles ou d'autres raisons commencent à vivre dans la ville des rêves - Paris... Mince à propos de nos stéréotypes et attentes de la capitale culturelle, qui ne sont pas loin Toujours correspondre à la réalité...
Max Milan parallèle avec des cours d'écriture pour les étrangers à la Sorbonne, alors comment personne d'autre ne peut toucher le monde intérieur et véhiculer la vision du monde des étrangers qui commencent leur nouvelle étape de vie à Paris...
Cela fait plusieurs années que cette réunion a été réalisée et depuis, je n'ai pas vu l'auteur ou le traducteur... Et aujourd'hui, je suis juste heureux de découvrir que ce n'était pas seulement une réunion au café, c'était une traduction ukrainienne concevable pour cela Magnifique travail...
Je recommande à tous les lecteurs ukrainiens... ❤️ très subtilement et profondément sur ce que ressentent les étrangers d'origine slave à Paris. Quand je lis ce chef-d'oeuvre en français, il semblait y avoir beaucoup de choses prises de mes sens en ouvrant cette ville unique..."
"Здавалось, це була просто зустріч... одна з багатьох... в затишному паризькому кафе... де мені хотілось познайомити львівського перекладача та паризького письменника, який написав прекрасну "La Somnambule funambule" /"Лунатка на дахах Парижа", де достовірно описав, що відчуває більшість людей слов'янського походження, які по тих чи інших життєвих причинах починають жити в місті мрії - Парижі... Тонко про наші стереотипи і очікування від культурної столиці, які далеко не завжди збігаються з реальністю...
Макс Мілан паралельно з письменницькою діяльністю викладає на курсах для іноземців при Сорбонні, тому як ніхто інший може доторкнутися до внутрішнього світу і передати світогляд іноземців, які починають свій новий етап життя у Парижі...
Від цієї зустрічі пройшло вже декілька років і з тих пір я не бачила ні автора, ні перекладача... А сьогодні просто щаслива дізнатись, що це була не просто зустріч у кафе, це було зародження українського перекладу для цього чудового твору...
Всім україномовним читачам рекомендую... ❤️дуже тонко і глибоко про те, що відчувають іноземці слов'янського походження у Парижі. Коли я читала цей шедефр французькою мовою, здавалось, що багато чого взяте з моїх відчуттів при відкритті цього неповторного міста..."

Petit roman musical et dansant qui met de bonne humeur. le rythme est enlevé et on se laisse entraîner volontiers aux folles aventures de Sandra, la jeune danseuse somnambule, sorte de super-héroïne qui vient démasquer la médiocrité d'une petite élite culturelle et parisienne aussi cynique qu'imbue d'elle-même. Tout est original, on est constamment surpris, et la vengeance de Sandra se savoure ! Je recommande vivement ce récit vif, mais très bien écrit.

Lecture euphorique! On lit le livre d'une seule bouchée!
L'humour est assez délirant, mais la satire ne supplante pas le côté rêveur.
Des réflexions intéressantes sur le sommeil et sur toutes les phases du réveil.
Le livre est bien en prise avec l'époque, mais il a une forte personnalité et il ne se laisse pas abattre par l'humeur grise et morose!